Для захисника “Сокола” Всеволода Толстушка матч фінальної серії проти “Кременчука” став першим у раунді плей-оф. Через травму гравець пропустив усі ігри зі “Штормом”. Повернення на лід вдалося: разом із партнерами по захисту Толстушко зумів допомогти Олегу Петрову відстояти свої ворота без пропущених шайб. Після гри Всеволод поділився враженнями від перемоги над принциповим суперником.
Всеволоде, які емоції від результату стартової гри? Цю перемогу можна назвати спокійної, чи все ж таки довелося понервувати?
Тут двоякі враження. З одного боку, потрібно залишатися з холодною головою в таких матчах. Але водночас і були нерви, адже це фінал і важливість результату дуже висока. Важко це все контролювати, насправді. Але команда врешті вдало стартувала, результат це підтверджує.
Це уже п’ята поспіль перемога “Сокола” над принциповим суперником в очних зустрічах. За цей час опонент якось змінив свою гру, чи це все той же опонент, якого вже мали би вивчити?
Як ми їх вивчили, так і вони нас дуже добре знають. Багато років уже граємо один проти одного. Тут в кожному матчі непросто з ними змагатися, на кожен поєдинок треба налаштовуватись особливо. Сьогодні ми перемогли, завтра треба вже думати про наступну зустріч.
Раніше чотириматчева, а тепер уже – п’ятиматчева переможна серія проти “Кременчука” – чи може вона десь зіграти і поганий жарт з твоєю командою, коли можеш недооцінити опонентів?
Потрібно просто не думати про ці серії. Ще раз повторюся – ми налаштовуємось на кожен окремий поєдинок, байдуже що там було раніше.
Пропустив ти півфінальну серію проти “Шторма” через травму. Сприйняв це як тимчасовий відпочинок, чи все одно тягнуло на лід?
За наших реалій хочеться зіграти якомога більше матчів. Не лише в плей-оф, а загалом в сезоні хотілося би більше поєдинків і команд, з якими граєш. Але навіть травмований я знав, що в нашій команді є ким мене замінити під час цих відповідальних ігор. Тому я дивився, переживав за команду в поєдинках проти “Шторма”, але великих сумнівів у позитивному результаті в мене не було.
На фінальну серію потрібна була команді якась додаткова мотивація від тренерського штабу чи від капітана? Чи всі і так розуміють важливість цих матчів?
Тренер завжди має що сказати, про дії на льоду чи загалом про підхід до поєдинків. Це можуть бути і підбадьорливі слова, і своєрідний копняк, коли треба іншим чином змотивувати. Усе залежить від того, як складається матч, як команда себе в певному відрізку показує. Але всі розуміють, що таке фінал, тому саме це пояснювати не треба. Можливо для молоді треба знайти якісь окремі слова, у нас багато гравців, що вперше вийшли до такої стадії. Але загалом усі все розуміють.
У стартовому матчі фіналі ланка нападу Бурдаков – Жеребко – Кальсін поставила крапку в переможному рахунку. Минулорічні дебютанти, зараз це незмінні гравці у заявці на матчі. Їм зараз потрібні ще підказки?
У нас, без огляду на вік, усі можуть і мають підказувати іншим у відповідні моменти. Спілкуватися, озвучувати своє бачення моментів гри – це все важливо. Ці хлопці легко можуть мені вказати, де я міг помилитися. Тому це треба робити як під час матчів, так і на тренуваннях чи в роздягальні. Комунікація – важлива річ у команді.