Іван Сисак: «Зі 100 матчів виділю півфінальну серію з «Кременчуком». Ми тоді всім показали, що «Сокіл» повернувся»

Заключний перед міжнародною паузою матч між «Соколом» і «Києвом» у чемпіонаті України (6:1) став для 21-річного оборонця нашої команди Івана Сисака особливим. Опинившись на правах оренди у «Соколі» восени 2020-го, тобто з перших днів зборів відродженої після шестирічної відсутності команди, Іван на сьогодні є одним із небагатьох, хто розпочав у наших лавах третій поспіль сезон. Матч проти «Києва» став для Сисака 100-м офіційним у складі «Сокола»: 94 цих поєдинки припали на чемпіонат України, по три – на Континентальний кубок і Кубок України. З допомогою Івана наш клуб поповнив колекцію трофеїв золотим дублем на початку 2022-го і сріблом попередньої першості. В цьому інтерв’ю хокеїст згадав, які матчі в складі «Сокола» стали для нього найпам’ятнішими.

– Не скажу, що надаю статистичним показникам якесь особливе значення, але все ж 100 матчів – то вже певна позначка, – бере слово Іван. – Намагаюся не збавляти обертів, поліпшую свою форму в нинішньому сезоні, щоб і матчів, і досягнень у складі «Сокола» ставало більше. Головне, щоб перемагала команда.

– З уже проведених ста матчів, мабуть, були такі, які залишаться в пам’яті назавжди. Які саме?

– Згадаю нашу півфінальну серію проти «Кременчука» навесні 2021-го. Суперники тоді були чинними чемпіонами України. Напередодні протистояння з нами фаворитами вважали їх, а не нас. Але ми виграли серію «в суху». І не тому, що «Кременчук» зіграв слабо, а саме завдяки тому, що ми були сильні. Команда в тих поєдинках виглядала надзвичайно згуртованою. Це стосується і гравців, і тренерів. Кожен з чотирьох поєдинків був вельми напруженим, ми вигравали в одну-дві шайби. Важливо те, що перемогли ми якраз силою колективу. У «Соколі» тоді були молодші хокеїсти, від нас ніхто не чекав такої перемоги. Мабуть, саме після перемоги в тій серії ми показали Україні, що «Сокіл» повернувся по-справжньому. Згадати бодай третій матч у Кременчуку, коли ми вели 4:0, суперники на початку третього періоду скоротили рахунок до 4:3. І в цю мить, коли здавалося, що господарі піймали свою гру, прекрасну шайбу закинув Бодя Ступак. Це був один із переломних моментів цієї серії.

– З цих трьох сезонів нинішній виглядає, напевно, найнезрозумілішим. Склад оновився повністю і поки «Сокіл» лише в пошуку своєї гри…

– Одначе ми рухаємося вперед. Не дивлячись на війну і всі супутні з нею обставини. Важко сконцентруватися на роботі, коли навколо такі події, коли матчі і тренування переривають повітряні тривоги. Так, нині працювати важче. Але ми намагаємося це робити. В нас обов’язково має все вийти. Думаю, з кожним наступним матчем «Сокіл» ставитиме кращим. Кістяк команди, який мали у двох попередніх сезонах, ми втратили. Новий ще формується.

– На вас нині теж покладається більша відповідальність. Буквально до останнього матчу проти «Києва» тренери ставили вас у першій парі оборонців з Олександром Говорушком. Але минулого четверга ви діяли в другій парі з найдосвідченішим нашим оборонцем – Володимиром Алексюком…

– Так вирішили тренери. Моє завдання – не звертати уваги на те, хто є партнером за парою оборонців, а виходити і приносити користь команді, грати краще, ніж я це робив у попередніх матчах. Нам всім ще є куди рости.

– У попередніх матчах трапилося два схожих епізоди, які, безперечно, вдарили по вашому самолюбству. То коли вас на швидкості обійшли Олександр Койда з «Дніпра» і Гліб Кривошапкін з «Кременчука». Обидва моменти завершилися голами у ворота «Сокола»…

– Так складалися ігрові ситуації. Неприємно, звісно, але це теж досвід. Помиляються всі. Хто помиляється менше, той грає на вищому рівні. Можу сказати, що невдачі роблять мене злішим.

Іван Вербицький