Олег Шафаренко: «Вибачаюся перед вболівальниками за поразку від «Тризуба»

«Сокіл» завершив 2023 рік двома поспіль поразками – 2:4 від «Тризуба» і 2:3 Б від «Дніпра». Для чинних чемпіонів схоже явище є вельми незвичним і навіть резонансним. Невдовзі після заключного матчу року в Одесі головний тренер «Сокола» Олег Шафаренко поділився думками, що відбувається з командою і чого нам варто очікувати від улюбленого колективу в Новому році.

– Перед тим, як перейти до конкретики, хотів би вибачитися перед нашими вболівальниками за гру з «Тризубом», – бере слово тренер. – Ми не маємо права так грати. І винні в цьому не лише хокеїсти, а я як головний тренер. Я молодий спеціаліст, вчуся на власних помилках. Ми намагалися налаштувати хлопців на матч проти «Тризуба», але повноцінно цього зробити не вдалося. Суперник нас покарав за таке ставлення. Одна з причин невдачі – ми вирішили виставити 16-річного воротаря Михайла Шаповала. На це були свої причини, які не хочу озвучувати. Втім, необов’язкові шайби в наші ворота в купі зі слабкою реалізацією власних моментів призвели до невтішного результату. Для всіх нас це дуже болісна поразка. Будемо реабілітовуватися за неї в наступному році.

– Поразка від «Дніпра» в Одесі – наслідок невдачі в матчі з «Тризубом»?

– Частково так. Я міг би жалітися, що нам забракло часу на відновлення, що матч проти «Тризуба» ми закінчили у неділю ввечері, а вже о восьмій ранку в понеділок вирушили автобусом в Одесу. Але навіщо це робити? Вважаю, що проти «Дніпра» ми провели гарний матч. Усі хлопці вийшли на лід з розумінням, що програвати два поєдинки поспіль не можна і проявили себе непогано. Але суперник теж провів дуже сильний матч. Ми начебто мали перевагу, але Микита Сидоренко і провідна перша ланка «Дніпра» двічі покарали нас за те, що грали недисципліновано і залишалися в меншості. Ми теж мали змогу відповісти схожим чином. Проте наша більшість, на жаль, не спрацювала.

– Паузи, пов’язані з повітряними тривогами, стали супутнім явищем для спортивних змагань в Україні протягом уже двох років. До них ніби й встигли звикнути. Та все ж в Одесі вчора отримали ситуацію, за якої матч через 13 хвилин після початку був перерваний на понад дві години. Ця пауза якось вплинула на «Сокіл»?

– Ми ліпше почали матч, контролювали хід подій на льоду, багато атакували. Пауза, з одного боку, впливає на обох суперників однаково. Але треба враховувати, що в складі «Сокола» багато гравців, яким більше 30 років. Їм у порівнянні з молодими хокеїстами важче повторно входити в гру. Крім того, тренерський штаб суперників зміг внести корективи в гру, яка попервах складалася на нашу користь. У них на це було достатньо часу. В жодному разі не хочу жалітися, але без непередбачених пауз матч міг розвиватися по-іншому. Зрештою, треба визнати, що матч «Дніпро» – «Сокіл» був якісним з обох сторін в аспекті ігрових дій, виконання тренерського завдання, самовіддачі. Лише якість льоду в Одесі традиційно бажає кращого. Але це проблема як для господарів, так і для гостей. Загалом то був матч гідних суперників. А серія буллітів – це лотерея. Цього разу сильнішими в ній виявилися херсонці.

– У попередніх поєдинках Богдан Дьяченко встиг привчити вболівальників, що не така то вже й лотерея. Втім, цього разу суперники, здається, підготувалися до нього дуже якісно…

– Гравці першої ланки «Дніпра» проявили себе з найліпшого боку і в грі, і в серії буллітів. Для нас це очікувано. Ми до них теж готувалися. Тому ж Дьяченку теж важко. То він грає, то робить паузу. Це пов’язано з пошкодженням, яке вже відсотків на 90 вилікуване. Сподіваємося, що після Нового року Богдан тренуватиметься зі стовідсотковим навантаженням.

– Зовні виглядає, що після міжнародної паузи «Соколу» бракує тої монолітності, якою команда відзначалася в стартовій третині чемпіонату…

– Це помітно і тренерському штабу, певен, хлопці теж це розуміють. Ми втратили чіткість у діях. Хоча, повторюся, загальною картинкою ігрових дій команди в Одесі я задоволений. Є проблеми з реалізацією. Раз є така проблема, то треба менше пропускати, чіткіше діяти в обороні.

– Зрозуміло, що без спадів пройти чемпіонат не може жодна команда. Але в кожного спаду є підґрунтя. Причини нинішнього спаду «Сокола» приховуються в царині фізичної готовності чи трапився якийсь психологічний злам?

– Про фізичний спад мови точно бути не може. Під час міжнародної паузи я не давав команді високих навантажень. Ми сконцентрувалися на технічних аспектах і відпрацюванні гри в більшості. Як я вже сказав вище, з реалізацією чисельної переваги надалі маємо серйозні проблеми. Через ці труднощі теж треба пройти. Найголовніше, що в нашому колективі немає байдужих. Ми розуміємо, що маємо тішити наших вболівальників частіше. Розуміємо, що маємо багато прихильників по всій Україні, що частина з них зараз боронить нашу землю зі зброєю в руках. Перепрошую від свого імені й від команди загалом, що засмучуємо наших вболівальників. Можливо, нинішній спад пов’язаний з проблемами зі складом. Останнім часом команду переслідують травми. Щойно один з форвардів набирає ходи, як травмується. Ось зараз у лазареті Роман Благий і Руслан Ромащенко, не в оптимальних кондиціях обидва наших основних воротарі Олег Петров і Богдан Дьяченко.

– Згідно з календарем, наступний матч «Сокіл» має провести 6 січня 2024-го проти «Київ Кепіталз». Чи плануєте дати хокеїстам за час, який залишився до гри, перепочинок?

– Дам, і тривалий. Після повернення з Одеси гравці відпочиватимуть до 3 січня. Потім розпочинаємо важку роботу вже з прицілом як на найближчі матчі, так і на плей-оф. Сподіваємося, що всі неприємності для нашої команди завершаться 2023 роком.

– Трансферне вікно традиційно закривається в кінці січня. Чи планує «Сокіл» впродовж найближчого місяця кимось підсилитися?

– Ні. В Україні вільних гравців, які нас цікавлять, не залишилося. А хокеїстів, які відповідали б вимогам, з-за кордону зараз запросити нереально. Зрештою, нам це зараз не надто й             потрібно. В «Соколі» достатня кількість талановитих молодих гравців, які прогресують. Сподіваюся, в другій частині сезону хлопці додаватимуть ще більше. Поки я ними задоволений. Радше хотілося б, щоб так само як молодь, свій максимальний потенціал надалі демонстрували гравці, яким за 30.

Іван Вербицький