У своєму першому інтерв’ю в статусі гравця «Сокола» перший новачок нашої команди в міжсезонні-2025 згадав про перших три своїх сезони в дорослому хокеї і чому ігри проти «Сокола» для нього були особливими.

– Я вихованець «Крижинки», але при цьому чотири роки дитячої кар’єри – з 2012-го по 2016-й – провів у школі «Сокола», за команду 2005 року народження, – каже Михайло Цюра. – Нас тоді тренували Василь Бобровников та Олексій Зудін, які зараз працюють у «Крижинці» й «Вершині» відповідно. Зі мною в «Соколі» грали Макс Жеребко і Даня Римар. Вони залишилися в команді, а інші хлопці зараз або в Європі, або закінчили з хокеєм.

– Ти дорослу кар’єру розпочав восени 2022-го і всі три сезони провів у херсонському «Дніпрі», команді, яка в двох перших для вас чемпіонатах відзначалася бойовитістю і непоступливістю зокрема в матчах проти «Сокола»…

– Для мене кожен матч проти киян був особливим, адже це команда, вихованцем якої теж себе вважаю. Особливо відклався в пам’яті матч Кубка України-2023. Тоді в півфіналі у Кременчуку ми вели 2:0, одну з шайб закинув я. Але в підсумку «Сокіл» нас переміг. Такі поразки особливо прикрі. А ще запам’яталася перша серія плей-оф між «Дніпром» і «Соколом».

– «Дніпро» вважався фаворитом цієї пари, але програв 0:3.

– Хтось напередодні віддавав перевагу одній команді, хтось іншій, але на мою думку, ми справді були фаворитами. Втім, серія склалася не на нашу користь. У гравців «Сокола» було більше досвіду, за команду тоді виступали такі легенди українського хокею як Роман Благий, Сергій Бабинець, Артем Бондарєв. Я ж тоді у плей-оф взагалі грав вперше і для мене це був дуже корисний досвід.

Відзначу, що мені завжди подобалося грати проти досвідчених хокеїстів. А ось в одній команді з майстрами, в яких за плечима багато сезонів і титулів, за невеликими  винятками, не грав ніколи. Можу згадати хіба Едуарда Захарченка, Євгена Ратушного і Валентина Алексюка, який, до речі, теж був у тому «Соколі» зразка весни 2023-го. З натяжкою до цієї компанії можу додати ще Микиту Лєснікова.

– «Дніпро» у 2022-2024-му якраз тим і дивував, що попри мінімальну кількість досвідчених гравців примудрявся боротися за найвищі позиції.

– Тренери Олександр Бобкін і Руслан Борисенко прищепили нам впевненість у тому, що на льоду всі рівні і боятися нікого не треба.

– Влітку 2024-го майже всі хокеїсти «Дніпра» разом із вище згадуваними тренерами перейшли у новостворений «Шторм». Винятки – ти, Кирило Бортніков, які залишилися в херсонській команді та Ілля Щербак, який не грав ні за кого взагалі. Тебе кликали в Одесу?

– Так. У «Шторм» кликали абсолютно всіх. Але вийшла неприємна для мене ситуація. У нас із Ботніковим і Щербаком були чинні контракти з «Дніпром». Представники «Шторма» обіцяли ці питання залагодити, але минав час і нічого не вдавалося. Я чекав до листопада, а тоді вирішив поговорити з Бобкіним. «Без питань, їдь і грай, якщо не маєш бажання ще зачекати», – сказав він. В підсумку своїх 23 гри я провів і в кінці сезону можу сказати, що прийняв правильне рішення. Для мене то був корисний відрізок.

– Таким чином, попередній сезон ти провів в іншому «Дніпрі» – вже не напівмолодіжному, а напів’юнацькому. Ти був у команді одним із найдосвідченіших. При цьому «Дніпро» лідерам, за невеликими винятками, програвав безнадійно. Як це переживав після двох яскравих попередніх сезонів ти?

– Для мене це було важко. Можу сказати, що я не вмію програвати зовсім. Звик перемагати. У двох попередніх сезонах ми програвали в півфіналах плей-оф, але в регулярці наводили великого шуму. Звісно, виступати після того в дуже молодій команді і постійно програвати непросто. Більшість хлопців дебютували в дорослому чемпіонаті України, а завершували сезон фіналом Молодіжної хокейної ліги в складі «Білого Барса». Про боротьбу «Дніпра» за місце в плей-оф за таких обставин мова взагалі не йшла. Але в мене були особисті завдання. Я отримав ту ігрову практику, яку хотів. Радий, що за підсумками цього чемпіонату мене запросили в «Сокіл».

– В оновленому «Дніпрі» ти грав під керівництвом Костянтина Буценка, стиль гри і манеру керівництва командою якого порівнюють з Бобкіним. Бодай тому, що ці тренери тривалий час працювали разом.

– Не думаю, що Бобкіна і Буценка можна порівнювати. В їх роботі є спільні риси, але загалом вони різні люди і різні тренери. Звісно, в нашому чемпіонаті всі спеціалісти щось одне в одного запозичують. Але повної схожості в роботі Костянтина Леонідовича і Олександра Васильовича немає зовсім. У цих фахівців різна харизма, вони інші люди.

– В тебе вже була розмова з наставником «Сокола» Олегом Шафаренком?

– Так, ми поговорили з Олегом Леонідовичем. Мені імпонують його погляди на хокей. Збираюся допомогти «Соколу» в наступному чемпіонаті повернути собі чемпіонство. Це завдання для мене першочергове. Настав час виграти перший титул у кар’єрі.

Іван Вербицький, прес-аташе “Сокола”